Між віями промінь,
затиснутий серед повік.
А щільно замружитись жаль,
щоб його не убити.
Дзижчить безперервно,
як впертий, старий чоловік
на промені муха,
мов свариться несамовито.
У кутиках сліз,
чи в куточку чужого вікна,
в покинутій хаті,
чи то занепалій любові
їй мало тепла,
їй докучливо, наче і нам
влаштовувать променя
пізнього марнії лови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544583
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: Маріанна Вдовиковська