я перестукуюся з нею через стіну
ми ж бо ув’язненні
нам заборонено говорити
вона мені крапки-тире-тире
я тебе не люблю
я їй
нічого
не люблю
не означає
що не любитиму
варта зіходить у карцер
перебирає ключі
випускає її на волю
пташку знесилену
вона мені попри камеру
біла неначе сніг
я тебе пам’ятатиму
пам’ятатиму
але не любитиму
сонце на площі
б’є у очі людей
наче боксер
не знаючи свого
суперника
дощатий поміст
дощами умитий
увесь
чекає на неї
з карателем
і священиком
вона дивиться
в небо
холодне як лезо
тихе як піхви
меча
перебирає
в собі
причину як похіть
невидиму
я ніколи тебе
не любила
моє таємниче
хлопча
я ніколи тебе
не любила
але завжди
тебе любитиму
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544413
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин