Схрестились протиріччя, як мечі –
В душі, у думці, у гарячім слові…
А час до світу болями кричить
І воля обагрилася у крові.
Та крутить вир вутленького човна,
Ані вперед, ані назад не зрушить.
Без течії не бачить друзі, нам,
Ні раю благодатного, ні суші.
А десь далеко вогник маяка
Ще заклика до грізного походу.
Чому ж ми долі ставимо на карб
Отой засів, що неодмінно вродить?
Лише б не втратить волі і снаги,
Лише б усім за гуж тягнуть щосили.
Найбільші нині наші вороги –
Опущені у безнадії крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544385
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: stawitscky