хто врятує свого душогуба
з цієї пастки романтизму
я обираю не те місце
щоб вести
діалоги з дияволом
я обираю не той басейн
у котрому мав би утопити
власні сумніви
повні чорної етики
цей культ невагомості
власного досвіду
не що інше
не що інше
як прокляття однієї миті
борсавсь у пустелі
повної
зів’ялого листя
листя світлої високості
а замість подяки
подайте кістку до горлянки
як собаці оголеної панни
як тварюці котра прагне без жодного
звуку живої плоті
увійти до цього замку вологості
й відчаю
увійти й упасти – заслинявити двері
спокушати власну тінь до
невизначених кроків
танцювати й промовляти до примар
харчівень й обдурених пагонів
розлючених королів
я відцентровую погляд
мені соромно
я увіковічнюю аскезу
й сам спираюсь на пожбурений
у небеса хрест
зірка мені підказує
що все буде зрозуміло лиш тоді
коли запанує колірність
колірність прийде тоді лиш
коли позбудусь свого дару
бути там – де не потрібні слова
бути там – де сили художнього образу
згинаються під важкістю свіжого погляду
відкриваючи західний бастіон
тридцяти шести вдів
яка метафора пошуку
коли пошук – це вже перетворений
з печінки виріст прірви
над якою літають стерв’ятники
у пошуках героя нового завіту
яка метафора забуття
коли забуття – це вже
успадкована форма
байдужості
єдине виття дерева під
пагорбом людського духу
дитячий голос що забува
голос матері й природи
Яка метафора втрати
Коли втрата – це вже поставлений у
Театрі німості жест
Свобода втрачається коли ти
Проганяєш чортове колесо зі своїх снів
Коли відчиняєш незнайомцю
Котрий зустрічає тебе з ножем
Яка метафора апокаліпсису
Коли апокаліпсис – це народження
між руками часу і руками простору
тебе вихоплюють й обіймають
навіть тоді коли тобі це не дуже подобається
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544049
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2014
автор: Immortal