Вітчизно люба, нене Україно!
У хмарах грозових твоя весна.
Орлом двоглавим тишу солов’їну
Розкраяла неправедна війна.
Травневий вітер ніс добро й свободу
Десятки літ через кордон століть,
А нині тягне він біду зі Сходу.
І над садами чорний дим стоїть.
Чи ж знала ти, сумирна, миролюбна,
Що, як століття перетне рубіж,
Близький сусід цинічно і підступно
Тобі між плечі встромить підлий ніж?
Чатують круки здобич на узбіччі,
Смакуючи в думках застиглу плоть;
Дзюби зухвало ціляться у вічі.
Як хижу зграю цю перебороть?
Не буде ниций зайда плюндрувати
Твоєї долі руно золоте,
Бо неможливо при житті віддати
Те, що від лона матері святе.
Під синьо-жовтим прапором стіною
Постанемо за вільний подих твій,
І кату стане карою страшною
Останній наш, хай і смертельний, бій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2014
автор: Ірина Васильківська