Я так окрилено, натхненно, кольорово,
Немов барвисті квіти у садах,
Плекаю рідне материнське слово,
Ношу його, як усміх, на вустах.
Вбираю солов’їні переливи
Народним серцем витканих пісень.
І мов коштовні сяючі перлини,
Їх по життю душа моя несе.
Занурившись у мудрість вічних творів,
Втрапляю у глибокий мови вир.
І падають у серце срібні зорі,
Як чую майстра пристрасний клавір.
Звучить в душі оця велична пісня,
Що я ношу, як усміх на вустах.
Стражденна й горда мово українська,
Тобі цвісти і жити у віках!
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543939
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Ірина Васильківська