І знову вимикають світло.
Отак невчасно... Як завжди.
До хорошого ми звикаємо швидко,
Думаємо, що це назавжди.
Всі дива перейшли в буденність.
Ми забули, як це радіть
Просто сонцю, дощу і зливі,
Хлібу білому на столі.
Ми забули всміхатись друзям
І ділити любов навпіл.
А зима вже снує морозом,
Візерунками на вікні.
Дід Мороз зазирне у віконце
З подарунками на плечі.
Чи зігріє зимове сонце?
Чи всміхнемось йому, чи ні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2014
автор: Зоя Журавка