Вечір приходить тихо, мов змій-спокусник.
Монстрам вже час прокидатися.
Телевізори
владу беруть над ідеями: мізки визріли.
Може фатальним буть кожен наступний укус.
Освітлення сліпить.
Екран – штучний сонцезамінник.
Злий віртуоз не втомлюється
вигадувати.
Душу глядацьку слова його тілом зміїним
тісно обвили, мов дерево
авокадове.
Сипле дрібним конфеті
він
вагони ідей,
думку в клубки, – за ниткою нитку, –
мотає.
Знов по новинах:
"Корчивсь в агонії день,
знову солдат у пекельний вогонь іде,
знову країна ввійшла у колапс ментальний."
Руку в кулак стиснуло і затрясло:
гримаси міняв віртуоз, мов дівчина - сукні.
В думках, як в олії тісто, варились три слова:
"Облиште мене...
ОБЛИШТЕ МЕНЕ, С*КИ!"
© Кучеренко Олександр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543671
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Олександр Обрій