Хіба на квітці слід роси?
Здалось , бринять пекучі сльози,
Коли пройшлись буремні грози
По гранях ніжної краси?
Блакитну хочу акварель
Спостерігать , пізнавши хто я :
Бо сльози жінки – це не зброя,
Це щем , що кличе на дуель.
А скільки світла за вікном !
Збирай тепло з долонь гарячих,
Зайду з стежок коли козачих
У сад квіток садівником.
Явлюсь з незвіданих доріг
І по душі тонкопрозорій
Розсиплю з жмень яскраві зорі
Й схилюся соняхом до ніг.
Відчувши кривду не одну,
Здолавши муки й перелоги,
Діставши прощення у Бога,
Пізнаєш сліз отих ціну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543314
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: plomin