Я вас спрадавна маю за своїх –
Оці левади і родючі ниви,
Лісів зарічних буйночубі гриви
І легіт Псла – дитинства оберіг.
Куточок раю поміж тихих вод,
Які багато можуть розповісти…
Отут душі моєї вічна пристань
І мрій юначих дружний хоровод.
Мені розлука докором пече –
Дороги наші рано розійшлися.
Як на тобі аркани затяглися –
Не зміг тоді підставити плече.
Тепер прийшла спокутувать пора
Усі мої нездійснені провини
І присвятити дорогій країні
Хоча б неспокій вірного пера.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543211
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: stawitscky