Дякую за натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542451
У розбитого дзеркала я зупинюсь і побачу
свої сни, розчленовані ехом вчорашніх мрій.
Що у пам’яті пусто, сьогодні нема вже значень,
як уже неважливо чужий ти сьогодні чи свій…
Якось треба дожити до того самого ранку,
де в листопадах жовтні січуть молоду траву,
тільки шкода ніхто не підскаже мені на ганку,
на який стати шлях, щоб не бути собі в боргу.
Не підскаже ніхто, не покаже, хіба що стіни,
геть увішані чисто в настінні календарі,
в них червоним та чорним поділені наші тіні -
битим склом задзвеніли обабіч кривих доріг.
Не прийму я цей дар календарний, мені не треба
заворожені кільця відмічених спогадів-дат.
У твоєму невчасному «ні» вже нема потреби,
бо ти просто не вчув ледь вловимого пульсу «так».
Кажуть: дзеркало б’ється - сім років нещастя поспіль,
я ж радію цим скельцям немов божевільна. Сни
залишають холодною білу пустелю-постіль
до наступної, чуєш, чергової, вірю, весни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542800
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: Meggi