[b]Зоряна казка[/b]
[i]О .Т.[/i]
Красуня-ніч
на вечір задивилась,
Що у весняних сутінках згасав.
На захід сонце яблуком скотилось.
Обличчя сонне місяць показав.
Ніч вигравала зорями-очима,
Щасливим сяйвом сповнювала вись.
Один лиш порух ніжними плечима –
І дивні коси чорно розплелись!
В них – таїна…
Глибока…Незбагненна…
І ворожіння сила неземна!
А вечір збіг…За обрій…
І даремно
Його манила чарами вона.
До ранку блимав місяць,
брови звівши.
А зорі
потьмяніли
і стекли
сльозами
в трави,
в солов’їну тишу…
Чим-бо вони зарадити могли?
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542687
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: Ірина Васильківська