З якого б не світив зеніту,
А чи до скромності ти звик.
Але рідніш нема на світі,
Ніж мамин вишитий рушник.
На ньому дума сокровенна
В віках омріяна свобода.
В нитках червоних, як у венах,
Нуртує кров мого народу.
Там лебедина вірність тихо
Дівочу ніжність сповиває,
Любов свята - відводить лихо,
Краса душі шукає раю.
Це оберіг земної долі,
Любов’ю вишитий рушник.
В нім - мед від щастя, сіль - від болю -
Тепла родинного квітник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542413
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Надія Гуржій