Ви навчіть мене читати казку,
Я за парту сяду залюбки,
Й може так, із наболілим часом,
Хисту приберу мандрівників.
Щоби чути потаємні кроки,
По яких не бачиться слідів,
Смисл життя – матерію високу,
Де надії вічно молоді.
У листочка подиху зеленім,
В трепеті далекого Ковша,
Месиджам всієї ойкумени
Щоб всміхалась радісно душа.
Де любов – невигадане свято
Поруч з нами по стежинах йде…
Ви навчіть мене цей світ читати –
Цей гіркий і сонячний Едем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542077
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: stawitscky