Ми підписались лише на тепло,
На щиру і сакрально-чисту дружбу.
Чому ж до мене очі хитро мружить
Те почуття, якого не було?
А десь на горизонті сонця диск
Своє «прощай» призахідне уронить.
Ген залунали застережно дзвони
І попливли над дзеркалом води…
Скажіть мені – ці очі й голос Ваш,
Що не дають забутися й заснути
Для дружби неодмінні атрибути,
Чи мають вищий вимір і права?
Біжить у далеч долі течія.
Куди вона – до згину чи полону?
Та я уже не вийду до амвону
І в цьому, певно, відповідь моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541779
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: stawitscky