РАК ПУТІ
Тобі здається лиш, що ти - людина
Насправді, ти вже, навіть, не скотина
Набір молекул, які поїдає рак
Ти заслужив. Бог вирішив, що так
Він покарає. З підшлункової почалось
А ти – маленьке. Мало вже зосталось
Тій онкології. У пекло твоя путь
Путьончик. Вже б тебе забуть,
Та ти, передсмертний, Світ іще лякаєш
Себе ж на більші муки накликаєш
Вже й не кажу, що в голові бардак
Його у пекло? Господь каже: ТАК!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541753
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: Любомир Гардецький