ПАЛАЄ ЗІРКА КРІЗЬ СВІТИ…

                                                                     Світлій  пам’яті  дружини

                                                                       Ти  майнула  у  вічність,
                                                                       Мов  сьогодні,  без  мене…
                                                                                                       Василь  Васкан  
Чотири  роки,  наче  мить…
Злетіли  в  безвість,  в  піднебесся.
Та  моє  серце  знов  щемить…
Ти  вже  за  обрієм,  Орисю.  
Чотири  роки…  Я  один,
А  поруч,  звісно,  наші  діти.
О,  скільки  вже  спливло  годин,  
Що  й  не  навчився  я  радіти.
Без  тебе  –  сум,  це  звичний  стан.
Без  тебе  –  сонце  не  так  гріє.  
А  я  в  оточенні  оман,
Життя  дарують  лише  мрії.  
А  мрію  я  про  головне:  
Це  діткам  шлях  життєвий  дати,
І  хай  невдача  їх  мине,
Яку  б  приборкала  їх  мати.  
Лише,  на  жаль,  тебе  нема,
Ти  у  раю  під  небесами.
Знов  душу  сковує  зима,
Що  ти,  Орисю,  вже  не  з  нами.
Я  б  так  бажав,  щоб  поруч  ти  
Була  із  дітками  і  мною…
Палає  зірка  крізь  світи,
Але  чомусь  стає  сумною…
24.11.2010р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541728
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: Віктор Слюсар