Світлій пам’яті дружини
Ти майнула у вічність,
Мов сьогодні, без мене…
Василь Васкан
Чотири роки, наче мить…
Злетіли в безвість, в піднебесся.
Та моє серце знов щемить…
Ти вже за обрієм, Орисю.
Чотири роки… Я один,
А поруч, звісно, наші діти.
О, скільки вже спливло годин,
Що й не навчився я радіти.
Без тебе – сум, це звичний стан.
Без тебе – сонце не так гріє.
А я в оточенні оман,
Життя дарують лише мрії.
А мрію я про головне:
Це діткам шлях життєвий дати,
І хай невдача їх мине,
Яку б приборкала їх мати.
Лише, на жаль, тебе нема,
Ти у раю під небесами.
Знов душу сковує зима,
Що ти, Орисю, вже не з нами.
Я б так бажав, щоб поруч ти
Була із дітками і мною…
Палає зірка крізь світи,
Але чомусь стає сумною…
24.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541728
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: Віктор Слюсар