Суглинки забутих надій

…  так  банально  падає  сніг
монотонністю  у  серця
і  ні  ліку  йому,  ні  кінця
карми  холод,  якому  звик  …
…  захололі  пальці  і  очі
тим  байдужжям,  якого  за  край
де  ж  блукає  той  земний  рай?
в  якім  дні  одним  стали  і  ночі  …
…  крига  ріже  свідомість  тихо
шматок  за  шматком,  аж  до  судин
не  скорюся,  бо  вірний  син
згине  біль  і  тривога  й  лихо  …
…  стане  світло  по  серед  мороку
впаде  сніг  у  соте  і  в  тисячне
і  нам  снів  описати  не  вистаче
танцю  дивного  його  кроку
буде  радісно,  поки  не  стане
не  розтане  цівками  по  світу
і  з  повагом  на  зустріч  літу
спів  за  луна  і  нахлине
із  суглинків  забутих  надій
проростуть  пагінці  рятунку
кожен  день  буде  смачніше  трунку
головне  віру  май,  мрій  й  дій  !!!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541675
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: Андре Ільєн*