У розваленій церкві маленький хлопчина
Навколішки просить: він вже сиротина.
А голос його, мов той дзвін в тишині,
Аж до неба летить - його чуть в далині.
Ой, Святий Миколаю, я до тебе благаю:
-Зупини цю війну, пошли людям жалю.
Мені страшно одному на цім світі самому.
Матуся за обрій пішла а батька забрала війна.
Хтось казав, що в полоні. Чи живий ще, чи ні?
Чи скінчились тортури і ті муки страшні?
Ой, Святий Миколаю, я до тебе благаю!
Не прошу я гостинців, лиш тепла сиротинці,
Щоб матуся сказала "добраніч мені"
І щоб хата вціліла. Ой як страшно мені!
Святий Миколаю, я тут залишусь.
Він на землю приліг і в калачик зігнувсь.
І ще довго шептав, щось про тата й про маму,
А зима йому ковдру дарувала снігами.
Щось біліло вночі на дитячій голівці,
То війна залишила сивенькі гостинці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2014
автор: Зоя Журавка