Коли вам важко, так нестерпно важко,
Що аж ридає серце в самоті.
Згадайте ліс у росяних ромашках.
Згадайте все найкраще у житті.
Згадайте ніжні мамині долоні
Що досвітком торкалися чола.
А біля хати – полохливий сонях,
В якого закохалася бджола.
Згадайте пшенців блискучі вруна.
Це їх побожно гладила рука.
І перший полохливий поцілунок,
Отой, що досі щоки обпіка.
І вчителів не постарілі лиця,
Що добротою осявали клас.
І придорожню стомлену криницю.
Вона з відром давно чекає вас.
Коли вам важко, так нестерпно важко,
Коли стає полинним білий світ,
Покличте з лісу квітку, з неба пташку.
І маму од відчинених воріт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541046
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: Олександр Крикливий