Де ожиновий цвіт застелив болота,
Між озер і льонів заблукали лелеки,
Гордість серце моє за лелек огорта,
Що вернулись додому з далека.
Вруна пестить хліба, у медунках ліси,
Вже берези відплакали долю
І немає на світі такої краси,
Де б так вітер гнав хвилі по полю.
Коли згода єднає, коли день без сльози,
Коли в полі цвіте конюшина,
Коли сонце сіяє – немає грози,
Наступає блаженства вершина.
Моя рідна Волинь, ти колиска моя,
Вишиванки льонові, наче небо в блакиті,
Це Полісся моє - Лукашева земля,
Де сіяють луги в оксамиті.
Я травинку зірву, пригорну до грудей,
Рідна земле, додай мені сили,
Нехай Мавка прийде, де співун -соловей,
Переповнює співом пташиним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540860
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Віталій Назарук