Моє дитинство – гра у м’яч:
Футбол, гандбол і вибиванки.
Була і радість, був і плач,
Тримав в руках гвинтівку з палки.
Тоді ми гралися в війну,
Умовно цілячись у брата.
Ось юність. Я стою в строю,
Стріляю в ціль із автомата.
Чи думав я тоді й гадав,
Що брат піде у бій на брата?
Аби ж то знав, у що я грав
І що війна така проклята?
Що сльози вносить в кожен дім,
Там плачуть матері та діти.
Тому скажу я дітям всім:
«Саджайте з мамами ви квіти.
Перетворіть країну в сад
Барвистий, різнокольоровий,
Щоб сміх лунав, мов зорепад,
Дзвінкий, щасливий і здоровий».
То ж помолюся я за нас,
І ви підтримайте молитву,
Щоб наступив в державі лад,
Країну бачити розквітлу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540739
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Східний