Намалюй мені день, що зове променисто,
Щоб із ранку до ночі гріли душу серця,
Щоб роса із проміння нанизала намисто,
Бо тобі це намисто підійде до лиця.
Намалюй мені вечір, як при заході сонце,
Коли прагнуть цілунку мої губи твоїх,
Коли зіроньку з неба принесу на долонці
І вуста в поцілунку нас покличуть на гріх.
Намалюй мені ніч, що заснути не змога,
Тільки губи горять і палають слова,
А на небі високо зоряниста дорога
І від щастя йде кругом у обох голова.
Намалюй мені ранок, коли спати бажання,
Та хіба нам заснути, як рука у руці
І втікає із неба наша зіронька рання,
А трава і дерева у ранковій росі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540670
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Віталій Назарук