Народний президент.

Посв"ята  В.А.Ющенку.

Народний  президент
він  вийшов  із  народу
і  присв"ятив  йому  життя  своє.
І  любить  вся  країна
його  за  щирість,розум,
а  головне  за  людяність,
що  у  душі  живе.

І  в  серці  він  зберіг  світанки,
стежки  дитинства  у  росі.
Народу  свого  пам"ять  буде
він  до  могили  берегти.

Рушник,що  мама  вишивала
і  батька  тихий  спів.
І  очі  тих,що  повмирали
його  землі  синів.
Тоненькі  руки  тих  дітей,
що  вже  не  просять  хліба.
Голодні  очі  тих  людей,
що  смерть,як  мух  косила.

І  вклоняться  йому  до  ніг
серця  і  душі  тих,
хто  в  33-му  вмирали
голодні,босі  і  чужі
чужі  в  своїй  державі.

В  поклоні  схиляться  і  ті,
що  за  свободу  воювали.
Та  всі  роки  після  війни
їх  влада  зрадниками  звала.
І  очі  повні  сліз  у  тих,
кого  в  вагони  заганяли
і  везли  їх  у  табори,
один  за  одним  там  вмирали.

І  хлопчиків  загін-солдат,
яких  під  Крутами  вбивали.
Німе  питання    в  їх  очах
за  що  життя  своє  віддали?

Хай  свічка  пам"яті  горить,
горить  в  серцях  і  не  згасає.
І  ще  не  вмерла  Україна
коли  минуле  пам"ятає.
А  тим  хто  хоче  все  забуть
біди  своїх  людей  не  знає
за  нас  хай  вітер  всі  вінки
в  пусті  їх  голови  кидає.

І  хай  сміються  ті,що  крали
і  до  цих  пір  крадуть
з  тих  рук,що  у  людей  не  брали
і  далі  не  візьмут.

Вони  своє  вже  заслужили,
бо  знали  на  що  йдуть.
І  ще  подобу  людей  мають,
та  свинями  живуть.
Вони  забули,що  добро
перемагає  зло.
Багато  царств  є  на  землі
та  Боже  лиш  одно.

На  митниці  покажуть  всі
те,що  до  Бога  пропускає-
в  мозолях  руки  трударів
і  руки  тих,хто  обкрадає.

Селянський  хлопчик  ти  пізнав,
що  таке  кривди  регіт.
І  смерть  стояла  у  воріт.
А  зрада  тих,кому  ти  вірив
і  дотепер  в  душі  болить.
Ти  вірив  в  те,що  душі  мають
всі  ті,що  друзями  були,
та  гроші,гроші  вибирають
і  владу,що  вони  дали.

І  хай  Господь  їх  душі  судить,
бо  в  правді  так  і  не  жили.
Нехай  собі  живуть-жирують,
вони  не  жили,а  були.

І  плачуть  роси  і  тумани,
бо  ще  не  виросли  сини
ті,що  будують  не  маєтки,
а  з"єднують  сердець  мости.
Кому  залишим  ми  дітей
тим,що  душі  не  мають?
І  все  за  гроші  продають
і  жили  виривають?

Та  ще  порядні  люди  є
вони  не  помирають.
Завжди  стоять  на  боці  тих,
хто  правди  не  вбивають.
І  хай  Господь  дарує  мудрість
прожити  так  своє  життя,
щоб  на  Майдані  наші  діти
стояли  з  Вами  до  кінця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540458
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: кацмазонка