Прошу, не зваблюй мене, доле
Магічним сяєвом очей,
Щоби сердечно-ніжний щем
Не породив гіркого болю.
Хай буде так, як повелось:
Ми тільки друзі, тільки друзі…
І світ збунтованих ілюзій –
Фантом, якого не було.
Як не бува зимою грому
Чи снігопаду у жнива.
В свої вслухаюся слова,
В які не віриться самому.
У круговерті сірих днів,
Коли чуття – на грані фолу
Як прагну вирватись із кола
На свята вічного вогні!
Де стрімко час дзвінкий тече,
Де карнавали й феєрверки,
І де ніколи не померкне
Магічне сяєво очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540396
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: stawitscky