Знову сивина покрила луки
І від неї на траві – роса,
Береги до неба тягнуть руки,
І сміються сині небеса.
Перлами виблискують росини,
Що злітають зрання промінцем
І туман втікає до хмарини,
Щоб відбитись маминим лицем.
Ой, мої тумани, мої долі,
Вас ніколи з берега не гнав,
Ріс тоді і виросли тополі,
Але цього я не помічав.
Ви окутайте мене, як в дні юначі
І на вії начепіть росу,
Дайте мені крапельку удачі,
Дуже вас, тумани, я прошу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2014
автор: Віталій Назарук