На життя барвистому екрані,
Де чомусь все сталося не так
Гладить осінь зашкарублі рани,
В очі заглядаючи літам.
Ті кивають нищечком на долю,
Не сховавши мимовільний щем.
Вже спокута не притлумить болю,
Але ж сором вогнищем пече:
«Мабуть, не тоді ми народились,
Чи попали в руки не у ті…»
Досить, осене, чаїно квилить –
Маєш ще неторені путі.
Піднесись молитвою до Бога
І затято далі вирушай.
У твоїх руках – твоя дорога
І останній оправдання шанс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539533
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: stawitscky