Питаємо – чого вам треба?
Їдво є, пійло, порно, секс.
І на біса вам теє небо,
Навіщо встряєте у все?
Які в нас вілли за морями,
Чому все швидше з висоти
Вкраїна у боргову яму
Уже не котиться – летить?
Воно вам тра – за все боліти?
Даємо змогу – виживай!
Ах, кажете – онуки, діти,
Їм ще роботу і права?!
Та щось ви хочете багато.
Не ставте ницість нам на карб,
Але ділити й панувати –
Давно занесена рука.
Такі, як ви, маленькі люди,
Вони за нас – та будь здоров!
Ми наробили їм опудал
З Бандери, нації і мов.
Цареві доброму осанну
Їх душі завчено прядуть.
У всьому іншому – так само
Їх окрадають, дурять, б’ють.
Та страх опудала й тризуба
Надійно все ж тримає верх.
Один свободу дужче любить,
А хтось – надіями живе.
Що всяка влада є від Бога,
Незгоди всі – від сатани…
І легша тим для нас дорога,
Чим більш обдурені вони
Тому й зомбуємо, як треба,
Пасем рабів покірну стать.
А нам нащо чекати неба?
Нам тут – Едем і благодать.
І доки вивірені грати –
Ваш добровільний талісман,
Себе приречені карати –
Й на нас молитись за обман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539231
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: stawitscky