Цвітуть волошки в полі сині-сині,
розказують казки моїй дитині.
А липи цвіт духмяний і прозорий,
квітки лежать у вітра на долоні.
Суниці виглядають з-під листочків,
боки незрілі підставляють сонцю.
Зігрітись хочуть,бо росою вмились,
холодні крапельки під листя закотились.
Цілує сонце,ніжно землю гладить
її зелені і шовкові трави.
Ліси могутні і річок долини
і в неба очі також сині-сині.
А хмарки білі пухом тополиним
пливуть по небу-в далечінь полинуть.
На місці не стоять,бо вітер гонить
така його робота,що він зробить?
Він також хоче трохи відпочити
нікуди не спішити,не летіти,
упасти в трави,квіти-тихо спати.
Та без дощу земля буде вмирати.
Цвітуть волошки в полі сині-сині,
розказують казки моїй дитині.
Дарують сни чарівні і спокійні
про рідний край,де в неба очі сині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539184
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: zhmerinchanka