Час.
Відчуваєш, як він летить?
Кожен з нас
неодмінно втрачає мить.
Щосекунди.
Оту неповторну. Одну.
Та наступна
її заміняє. І чутно лиш: «не повернусь».
Відстань.
Хтось віддав би усе на світі
за місце
бути поруч, разом сивіти.
Кілометри.
Тисячі, а то й більше людей розділяють,
І не вперше
Ті, хто вірять, на жаль, врешті-решт все втрачають.
Випадковість.
Може трапитись все, що завгодно.
І ця послідовність
обірветься, не йтиме по звичному колу сьогодні.
Безтурботність.
Той щасливець, хто знає, як цим керувати.
Щось натомість
часто змушує нас зупинитись – ти знов на пуантах.
Загадковість.
Все життя – таємниця, яку розгадати
ми не в змозі.
Врешті-решт: в нас – лиш спогади, часом прим’яті.
Та сьогодні
відчуваєш усе, і здається, що це наза́вжди.
А невдовзі
ти забудеш, спитавши : «Хіба насправді
Так було?»
І що ж дійсно тоді має значення?
Сіре тло
після тебе залишиться тільки. І все: до побачення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539179
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: makss