Світанок раптом взяв – і посивів.
Насупив грізно брови волохаті:
Ану, кому там не сидиться в хаті,
Стрічайте, любі, витівки нові!
Я вибілю осінні килими,
Наллю наснаги у клітинку кожну.
Ви кажете – отак лякать не можна?
Вважайте це привітом від зими!
Я у розвідці споконвік служу,
Надійний син старого листопада.
Якщо у вас помічу непорядок,
То як владнати справу, підкажу.
І відвертати біди не втомивсь.
Топчу стежину до Нового року.
А що нагнав вам зашпорів нівроку –
Маленькі жарти. Усміхніться! Мир?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539115
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: stawitscky