Пішов?Іди.Я Попелюшка-осінь.
Зберу твої сліди у вітер і зцілую.
Назвали це приниженням...Та просить
Душа тебе і досі...Що відчую?
Пішов?Іди.І вже не повертайся.
Чому має закінчення кохання?!
Ти не сумуй.Ти тільки посміхайся.
Я поховаю стомлене чекання.
Прикрию листям жовтим і сушеним
Палючим сонцем,вітром і дощами.
В душі цілунком ніжним,намоленим...
А пам'ятаєш ночі поміж нами?
Ідеш?Іди.Хіба тебе втримаю?
Хіба тебе я зв'яжу ланцюгами?
Пішов?Іди...А я ще докохаю.
Я ще втримаю...Щастя між душами...
Пішов.Пішов.Та ні,це вже сльози.
Це краплі-дощ зморожений у небі.
Я лежу в полі...В небі на підлозі,
З якої шлях знайти до тебе треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538805
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: Відочка Вансель