О, новий алгоритм твоїх чуттів –
Ліниві хвилі теплого лиману,
Чи пункти добре звіреного плану?
Хоча яка мені різниця в тім?!
Мов тиха заводь радує мене,
Що споконвік здіймався на дев’ятім!
Мабуть, усі ми по рахунках платим
Своїм літам, як звичне відступне.
Все бережеш мене від куражу,
Сховавши геть подальше обладунки.
Одержую черговий поцілунок,
Як пакіл, що застовплює межу.
Ти свій вогонь притлумлюєш на жар.
І все во ім’я благоденства, мила.
Без вітру занедужують вітрила,
Як без любові вичаха душа.
І що тоді за радість у житті,
Коли вона у склепі бездиханна?
Погоджуйся палати до остану,
І до музею алгоритми ті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2014
автор: stawitscky