Що за життя тепер – суцільна проза:
Раніш не йду,бувало, а лечу,
Гасаю у футболці по морозу.
А нині – і у кОжусі тремчу.
Раніше все пилось – коньяк, горілка,
Немов я чаша, що ото без дна,
А нині вдовольняюся кефіром.
Лише у свято – капелька вина.
Раніш подумав про любов хвилину –
І вже готовність повна бойова!
А нині думай хоч і день осінній
Все тихо… Відмовляє голова?!
Куди цей світ докотиться – не знаю,
Але глобальні зміни – на очах.
Раніш мені не вистачало раю,
А нині – і надії вистача.
Що проминуть загати і морози,
І усміхнеться радісно весна.
В поезію висвячувати прозу
Доручено Всевишнім саме нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538300
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: stawitscky