- Як так сталось, скажи, якщо знаєш сама,
Як ти стала мені і світлом, і тьмою,
Нареченою ніби й ніби тюрмою,
І здобуток ти мій, і жебрацька сума?
- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, примха і норов щастя людського
Є секретом твого нетяжкого ярма?
- Може, так; та мене, наче воду зима,
Поневолює все, що, мила, з тобою
Мені доля зв'язала, як ворожбою,
І так міцно і ніжно в неволі трима.
- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, душу твою, мов бранця хисткого,
Взяв мій погляд на тебе вночі крадькома?
- Якщо так, то мене, наче птаха весна,
Той твій погляд нічний сурмою дзвінкою
Нездоланно веде із далі сумної,
Мов до серця прикута співуча струна.
- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, слід на чолі цілунку легкого
Пав на серце тобі, мов тавро, жартома?
- Якщо так, то мене, наче стиглі жнива,
Твій цілунок легкий вкладає скиртою
Попід ноги твої, і воля не встоє,
Я покірний тобі, наче вітру трава.
- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, лялька білява з воску м"якого,
Що подібна тобі, тебе мертво трима?
- Якщо так, то мене, наче чорна вдова,
Віску краплі здолали, вбили в двобої,
І навік мої очі повні тобою,
І навік мої повні тобою слова.
- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, чари й зілля в мольфара старого
Я колись необачно просила дарма?
- Якщо так, то скажи: за мольфара слова
І за зілля його - якою ціною?
І за владу свою і верх наді мною -
Чим йому заплатила твоя голова?!
- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого.
То направду, що примха щастя людського
Є секретом твого нетяжкого ярма...
І вона задивилась у ніч, де луна
Повторяла виття сича лісового,
Де у хижі старій мольфара старого
Свою душу колись залишила вона.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538158
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.11.2014
автор: Максим Тарасівський