Залиш мені тепла хоча б на дні
Свойого серця ніжно-молодого.
Коли вже поєднала нас дорога –
Не визнаю в любові вихідних.
Не визнаю рутини, що життя
Вкрива затято й лиховісно ржою…
Майбутнє наше світлого покрою,
У нім роки, як янголи, летять.
Бо рід великий доля нам дала,
І батьківське міцне потрібне лоно…
А як душа дочасно захолоне?
Залиш, кохана, крапельку тепла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2014
автор: stawitscky