вікна твого будинку, що виходять на задній двір,
де помирають бомжі і проростає трава
крізь їхні промерзлі тіла
наче ножі
комбайнів у гарячі жнива
той двір збирає улітку дітей і соціальний працівників,
статево незрілих школярок
чиї матері
повертаються п’яними
і без спідньої білизни
у травні
двір з того боку давить око у твоє опівнічне вікно,
висмоктуючи усіх равликів з вогких кутків
чорних мишей з людськими очима
татуйованих наче на зоні птахів
ти досі боїшся вітчима
спогадів і павуків
а він приходить до тебе в кімнату
щоночі
восьмипалимм чудовиськом:
«я не хотів, дівчинко,
не хотів…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537987
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин