Переплелися два світи, злились в єдине ціле,
В однім із них ти мій, у іншім - далекий та чужий.
По черзі сіють тривогу в серце моє вразливе:
Любов, турбота, тепло, а ще печаль тримає стрій.
Не раз душі казала, що ти не смій, на вік знімій,
Змирись, що доля так пожартувала над тобою.
Новому дню і сонечку, осені, небу радій,
Кохання ж відзивається однаково луною.
Шмагають розум потоки протиріччя почуттів,
А я горнулася б до тебе тілом, щоб до тіла.
Хапаюсь, мов за соломинку, за крихти відчуттів,
Завмираю - на мить себе твоєю уявила.
19.11.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2014
автор: Валентина Ланевич