І все-таки життя – химерна штука:
Ще вчора козарлюга о-го-го -
Й кума у радість, діти і онуки,
А нині вже – із шиком на погост.
Воно хоча би вісточку давало –
Що ось тоді сердешного припне.
Таке б утнув, що й світу стало б мало,
І пам’ятали б довго ще мене!
Казав би те, що думаю, відверто,
Робив лиш те, що хочеться мені…
Поскільки ж невідома дата смерті,
Триматись буду завше на коні.
І поки «міс» - кістлява і сердита
Не прийде виключати мікрофон,
Щасливо і по-віль-но буду жити,
Хай вибача мені пенсійний фонд!
Радіти буду сонячній хвилині,
Кохати, мріять, споглядать красу…
Життя таке прекрасне й швидкоплинне –
Про смерть гадати нестача часу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537748
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2014
автор: stawitscky