Я знову літала вві сні так легко, вільно,
Пливла вчарована вечірньою землею.
Вбирала звабу зір, в вогні - хмільна гріховно,
Бо анексована, захоплена тобою.
І любувався ти та місяць срамотою,
У чому породила мене мати була.
Припадала ніжністю до тебе, цнотою,
Пила із тіла твій біль, зволожені вуста.
Моє ж дихання - ти, я - ним живу, цим - жива,
Не сердься за повтори - живлять тіло слова.
Й ніжний шепіт - ім’я твоє - серце зігріва,
Не зникай, хай не холодить душу пустота.
17.11.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2014
автор: Валентина Ланевич