опівночі розтанути зорею у горняті,
сум без цукру байдуже сьорбати.
на поверхні мене дозріває слухняна матір,
яку не побачиш
із власної волі ти.
хтось складає цей світ під діряві панцирі
і йому дуже рідко не спиться.
ти заслужиш мовчання своєю працею
рахування барвистих спідничок.
розчаклуй неодмінно до часу здатності
щоб вернутися в дім зимою.
загубися й
собі возрадуйся,
що умієш піти скляною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537412
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Biryuza