І так щодня карга безноса
Невтомно шкварить тропака,
Та всеодно ми зброю гострим
І в танець вводимо війська...
І витанцьовуєм скажені,
Мов на жаровні карасі,
Та мріємо в часи злиденні
Знайти рятунок у красі.
І,навіть, мудра муза Кліо
Не пам'ятає і доби
Коли б не рвала душу з тіла
Отрута вічної злоби.
Якби на те Господня воля,
Щоб в собі знищили врага -
Пішли б у домни гори зброї
Й не лютувала б так карга!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537377
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Михайло Гончар