Країна стала схожа на бордель,
Де продаються послуги за плату.
Виходять регулярно "на панель",
Чиновники всіх рангів "щось продати".
У кого є фінанси - той живе!
З коліс він повитягує всі дрюки.
Та по житті вареником пливе,
Бо вміє вчасно "золотити руки".
Обурення не може знайти край,
Простого смертного, що хтось мільйони краде.
Та ж,либонь сам, не раз, давав... "на пай",
Клопочучись майбутнім свого чада.
Такі вони - реалії життя,
Продажності останнього етапу.
Та знає, навіть, в дитсадку дитя,
Всього доб"єшся, даючи "на лапу".
Хто його зна - чи, може й треба так?
Торгівля - то життєва необхідність.
Коли ж порядність коштує п"ятак,
Під церквою збира жебрацька бідність.
Продажність піднімається в ціні,
Забутий вислів - як тут не згадати:
Сьогодні совість ти продав мені,
А завтра - Батьківщину супостату...
Оцей океанаріум гнилий:
Кити планктон дощенту пожирають.
А випливе десь "окунь золотий",
Вмить дрібні рибки вище обирають.
Внизу найлегше - глянути на дно,
Життя вгорі не завжди видно чітко.
Чи каламутне, чи ясне воно,
Хіба ж розкаже правду риба- плітка?
Що з голови рибина загнива,
То, майже, з пелюшок усі ми знаєм.
А з"явиться "стерильна" голова,
Її ми несприймаєм - відтинаєм.
Отак живем - купуєм-продаєм,
Порушуєм одвічнії закони.
Найкращі поривання попсуєм!
Ридають нам услід церковні дзвони...
2003р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53704
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2008
автор: Микола Шевченко