Оповилося, враз, сонце хмарами,
Земля вкрилась зловісними чарами.
Україна сльозами вмивається,
Знову з дітьми своїми прощається...
«Ой, синочки мої, Світла Воїни,
Вам би жити, а ви вже впокоєні...
Склавши тіло - не зрадили духові,
У тортурах - не скорені страхові!
Кращі з кращих, ці душі невиннії,
У невірнім бою убієннії
На вкраінських полях, вкритих ранами,
Тими псами, що звуться тиранами!
В Бога випрошу ласки незвідані
Для життів, що так були обірвані
І посвяту Небесною Силою
Чорнозему, що стане могилою.
Заквітчаю її вишиванками
Із барвінку й колосся серпанками,
Чорнобривцями, мальвами, маками,
Волошок синьоокими знаками...
Громи й блискавки вас прославлятимуть,
Ріки хвилями вас колихатимуть,
Буйні трави вам будуть ковчегами,
А коріння земне - оберегами.
Спіть спокійно над кручами й схилами,
Шлях до Раю встелили ви крилами,
Найцінніше віддали без роздуму
І здобули безсмертя для РОЗУМУ!»
Марія Дребіт (Голодрига)
11.09.2014. Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2014
автор: VIRUYU