Птахом ти відлітаєш, сизокрила голубко,
Більш не зможу обняти смерековий твій стан,
Довго - довго шукати будуть очі ще, любку,
Що з життя мого зникла, як ранковий туман.
Хоч тече кров по жилах, та вона вже холодна,
Солов’ї спозаранку, вже не ті солов’ї,
Не замінить на небі мою зіроньку жодна -
Ти назавжди лишилася в серці моїм.
Одиноко на зорі я дивлюсь кожен вечір,
У далекім Чікаго зорі зовсім не ті
І тумани лягають росянисті на плечі,
Мерехтять в небі зорі, як колись, як святі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536569
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Віталій Назарук