Я писав тобі есемески,поки всі дивились Шекспіра,
А мені було пофіг на Шекспіра:у мене була ти...
У мене була надія і тверда непохитна віра
В те, що можна навести мости!
Але надія,як кажуть,примарна,
Надії, насправді нема.
Надія до болю обманна
І вірити в неї дарма!
Отож,дякую тобі,Ю.,
За те,що я майже в раю,
Щоправда-на хлібі й воді,
Але подалі від земних подій.
Отож,дякую тобі,Ю.,
за те,що болю я не відчуваю,
за коротке,ніжне інтерв*ю
для ізгоя західних окраїн.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536403
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.11.2014
автор: Той,що воює з вітряками