Ти про які говориш двадцять літ?
У нас з тобою лише мить, кохана!
І миті цій складаю я осанну,
Як дару на окраденій землі.
Не знаю, чий нас янгол поєднав,
Чи твій, чи мій – обом моя подяка.
Яким, цікаво, потаємним знаком
Вказав пророчо – та ж оце вона!
А світ узяв нас ревно на приціл,
А світ завмер у сподіванні дикім –
Це ж як воно – ні сварки, ані крику,
І кожен день разом – рука в руці?!
Земним турботам призабути лік
І про єдине Господа молити,
Щоби росли в любові й мирі діти,
І кожному постати на крилі.
І мчить життя, як зоряний болід,
Вже онучата сонечками світять…
Щодень мені ціна зростає миті,
Яка вмістила наших двадцять літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2014
автор: stawitscky