Поглянь, як дика пташка
Б’ється в клітці,
Дивись, як бідна риба
Заплуталася в сітці.
Лисиця збожеволіла заперта в неволі,
Леви в зоопарку стали кволі.
Й ти почуваєшся ніби в полоні,
Та гальма твої всередині, не ззовні.
Аж раптом ти чуєш: блукає вітер,
І рвучко виринаєш із ясиру літер.
Вирвись на волю від забобонів,
Позбудься баласту стереотипів.
Відкрий свій розум, розкрий долоні,
І ти відчуєш всередині силу!
Расизм, ксенофобія, безглузді упередження,
Ніхто не реагує на останні попередження.
Заковує війна народжених вільними.
Злоба не робить нікого всесильними.
Вже наче геть утрачена віра,
Не назбирати довіри на міру.
Дивляться в очі тобі очі звіра.
А на тім боці насправді – людина.
Вирвись на волю від забобонів,
Позбудься баласту стереотипів.
Відкрий свій розум, розкрий долоні,
І ти відчуєш всередині силу!
Наповнює вітер вільні вітрила
Підносить у вись бадьорі крила.
Стерно піддається просто, грайливо.
Куйовдить волосся бриз голубливо.
Падолист, 2014
© Дмитро Сич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2014
автор: DIaMONd88