По натхнення, на покуту

До  квітки,  до  травинки,  до  води
Душа  так  ревно  прагне  пригорнутись.
Десь  тут  буденність  загубила  пута,
І  ранок  світлу  радість  розбудив.

Чарує  тиша  звабністю  таїн.
І  доторк  їх  –  як  ця  прозора  свіжість.
Легкі,  мов  легіт,  полонили  ніжність
Й  печаль  навік  утрачених  хвилин,

Розміняних  на    марність    мідяків.
Та  вартісно  ростуть  прийдешні  миті.
І  осягаєш  :  є  безсмертя  в  світі  -
В  розкриллі  мрій  і  музиці  рядків.

І  одкровення  кличе  нас  сюди,
Немов  дилема  –  бути  чи  не  бути.
Спішімо  ж  по  натхнення,  на  покуту
До  квітки,  до  травинки,  до  води!
                                                                             

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535934
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: stawitscky