у мене в долонях - валізи з пилинками тиші безкнижкової і з першого погляду - напівпорожньою
та ламаються сходи попід вагою власної тіні
я ревную тебе до свого тіла
у якому серце ледве завбільшки за грудочку солі..
про що мовимо ми наодинці коли для мовчання вже не вистачає простору
як тільки повісимо слухавки досі розгарячілі від дихання?
проблема у тому що вірші мене анітрохи не роблять щасливою
але аркуш паперу - найуважніший зі співбесідників..
якби мати мені достатньо досвіду не зробити ще однієї помилки -
стільки сил і мужності вкладено аби вдивлятись в твої зіниці ніби у люстерко
яке я своїми ж руками колись розбивала у друзки
зумисно аби поранитись..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535921
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: Майя Грозова